Сіється насіння.
UK · Українська ▾
РусскийDeutschУкраїнська
Сіється насіння · матеріал 451 із 1000

Любов — історія № 451

Яків Левен, упорядник · видання 2001 року · с. 176

Діти видерлися батькові на коліна й попросили його розповісти їм цікаву історію перед сном.

— Про кого вам розповісти — про хлопчика чи про дівчинку? — запитав батько.

— Про хлопчика! — відповіли діти.

— Ну, тоді слухайте уважно! Це сталося двадцять років тому. Я познайомився з одним хлопчиком, якого звали Гаральд. Він був сином богобоязливої вдови й змалку прийняв Ісуса у своє серце як особистого Спасителя.

Коли Гаральд подорослішав, то вирішив піти служити матросом у торговельний флот. На прощання мати сказала йому:

— Гаральде, говори завжди й усюди про свого особистого Спасителя й залишайся Йому вірним.

Першого ж вечора на кораблі він став навколішки, як завжди робив перед сном. Побачивши це, інші матроси почали з нього сміятися. Один із них узяв глек холодної води й вилив на Гаральда. А той і далі молився.

Гаральд часто згадував слова зі Святого Письма:

«...Він не лихословив у відповідь, страждаючи, не погрожував, а віддавав це Праведному Судді...» (1 Пет. 2:23).

Найгірше до нього ставився молодий Фріц, якого прозвали «чорним Фріцом», бо він був швидкий на лихі вчинки.

Гаральд часто вилазив на щоглу, щоб побути наодинці зі своїм Спасителем. Там він міг розповісти Йому про все й отримував розраду та нові сили.

Одного разу корабель потрапив у сильний шторм. Верхнє вітрило на головній щоглі могло порватися. Тоді капітан наказав Фріцові вилізти на щоглу й міцніше закріпити вітрило. Та Фріц, який вважав себе «героєм», коли йшлося про лихі вчинки, глянув угору й злякався. Побачивши, як гойдається щогла, і глянувши на вітрило, яке мав закріпити, він зблід, і по всьому тілу пробіг дрож.

Тієї миті до капітана підійшов Гаральд і сказав:

— Пане капітане, дозвольте мені зробити цю роботу за Фріца!

Капітан здивовано глянув на Гаральда й відповів:

— Юначе, ти лише три місяці на борту й не уявляєш, яка це небезпечна робота.

Та Гаральд наважився попросити капітана ще раз, і той дозволив. Усі здивовано дивилися, як Гаральд під час бурі виліз на щоглу, що гойдалася. Він швидко й ретельно виконав роботу й невдовзі вже був на палубі. Тоді Фріц підійшов до нього й сказав:

— Гаральде, хоч ти й богобоязливий, та все-таки не такий боягуз, як я. Чому ти зробив це за мене, адже я завдав тобі стільки зла?

Тут батько перервав розповідь і запитав:

— Чи можете ви вгадати, про кого я вам розповідав?

— Думаю, — сказав один із дітей, — ти розповів нам про дядька Гаральда. А хто цей злий «чорний Фріц»? Ми не знаємо нікого, хто міг би ним бути...

— На жаль, мушу зізнатися, любі діти, що то був я. Та Спаситель Гаральда став і моїм Спасителем, і ми стали добрими друзями. Тепер ми брати в Ісусі Христі, Господі нашому.

Діти не забули цієї розповіді. Вони змалку усвідомили свої гріхи й прийняли Ісуса Христа як особистого Спасителя.

Усі матеріали за темою «Любов»