Наше життя, друзі, перебуває під постійним пильним спостереженням людей, які нас оточують. І від їхнього погляду не вислизне жоден наш рух, жодне слово.
Відомо, що індіанці мають незрівнянно гостріший зір, ніж європейці. Одного разу білому чоловікові на стежці зустрівся індіанець і запитав його:
— Ти бачив тут одного невисокого старого білого чоловіка з короткоствольною рушницею й маленьким песиком із коротким хвостом? Він украв у мене вночі тушу підстреленого мною дикого козеняти.
Білий чоловік сказав, що такого не бачив. Але здивувався, звідки індіанець так добре знає прикмети злодія, якщо це було вночі.
— Що він був невисокий, я знаю з того, що бачив його сліди на каменях: йому довелося стати на них, щоб зняти м’ясо, підвішене на цвяху. Що він був білий, я зрозумів зі слідів. Він ходить, ставлячи ступню під кутом назовні, а ми, індіанці, — навпаки, а за глибиною сліду й відстанню я визначив, що це старий чоловік. Свою рушницю він притулив до запиленої стіни, і відбиток, який залишився, дав мені зрозуміти, що це коротка рушниця. А що песик маленький із коротким хвостом, це було видно з того місця на піску, де він лежав, — пояснив індіанець.
Це були ті прикмети, які помітило пильне око індіанця.