Композитор Людвіг ван Бетховен писав про Йоганна Себастьяна Баха:
«Не Бах має бути його прізвище, а Меер».
У німецькій мові слово «Бах» перекладається як струмок, а слово «Меер» — море.
Твори Баха гідно оцінили лише через 80 років після смерті композитора.
Себастьян Бах тремтів перед Словом Божим. Свої праці він писав чорним чорнилом, але якщо в тексті траплялися слова з Біблії, тобто зі Слова Божого, то він писав їх червоним чорнилом.
Наприкінці життя композитор осліп, але продовжував займатися музикою. Однієї зі своїх останніх ночей він склав ніжну мелодію, яка здіймалася й підносилася, як світанок постає з мороку й поступово заливає все небесним світлом. Він назвав цю мелодію «Ось я перед Твоїм престолом!». Наступного ранку Бах покликав свою дружину. Його втомлені очі сяяли. Останнє благо, яке він отримав від Бога на землі, — світло перед кінцем. «Магдалино, — сказав він дружині, — там, куди я йду, я вічно слухатиму справжню музику».
Бах попросив заспівати для нього християнський гімн. Поки рідні співали, вони бачили, як величний спокій осяває його обличчя. Він уже не був у цьому світі.