У травні 1929 року в Торонто, на всесвітньому з’їзді євангельських християн-баптистів, вітальне слово надали делегації з Радянської Росії. Замість слова делегація проникливо виконала гімн:
«Страшно бушує житейське море,
Грізні хвилі гойдають човен.
У смертельному жаху, у відчаї, в горі,
Господи Боже, Тебе я благаю...»
Учасники з’їзду згадували, що спів справив на присутніх незабутнє враження. Слова цього гімну якнайкраще відобразили не лише становище християн у Росії, а й нестійке становище всього світу.
Гімн закінчується зверненням до Христа як до єдиної надії спасіння:
«До тихої пристані Твоїх повелінь
Шлях мій спрямуй і мене заспокой,
І з безодні житейських хвилювань
До берега виведи, Боже благий»...