Кажуть, що академік Іван Павлов любив читати Біблію, сидячи на лавці в міському саду або сквері, на лоні природи. Це було для нього найкращим відпочинком. Одного разу хлопці, які проходили повз, зауважили:
— Що, дідусю, мабуть, віруєш?
— Так, вірую, — спокійно відповів відомий учений.
— Ех, темнота... — вирішила молодь.