— Що в тебе в руці, Авелю?
— Маленьке ягня з отари, Боже, я приношу його Тобі в жертву.
Так він і зробив. І фіміам від цього всепалення не перестає й донині підноситися до Бога як безперестанна жертва хвали.
— Що в тебе в руці, Мойсею?
— Простий посох, Господи, яким я пасу мої отари.
— Використай його для Мене.
Мойсей послухався, і цим простим посохом були здійснені чудеса, які вразили єгиптян та їхнього гордого царя.
— Маріє, що ти несеш у руках?
— Посудину нардового мира, о Боже, яким я хочу помазати Твого єдинородного Сина Ісуса.
Вона це зробила — і не лише весь дім наповнила пахощами мира. Досі пахне служіння любові на сторінках Євангелія й у серцях тих, хто читає; і збереглося воно крізь усі віки й у цілому світі на спомин про неї й про те, що вона зробила (Мк. 14:9).
— Бідна жінко, що в тебе в руці?
— Дві лепти, Господи, — усе моє багатство, більше мені нічого покласти до Твоєї скарбниці...
Вона їх поклала, і її вбогий дар виявився більшим за всі інші в очах Христа. Він досі спонукає й заохочує людей жертвувати Господу.
— Що ти тримаєш у руках, Тавіфо?
— Голку, Господи.
— Працюй нею для Мене.
Так і було: вона одягала стражденних і бідних у місті Йоппії, і до наших днів із благословенням згадують її старанну працю, яка багатьом стала прикладом.
Кожен роби, що можеш.