Помер видатний і палкий проповідник. Невдовзі після повідомлення в пресі про його смерть один із багатьох шанувальників покійного помістив у газеті таку замітку:
«Із душевною скорботою прочитав я звістку про смерть раба Божого, переконливі проповіді якого, сповнені любові до Спасителя, мали величезний вплив на все моє життя. Часто спадають мені на думку сказані ним одного разу слова: “Я не боюся того, що на страшному суді хтось із тих, хто стоїть праворуч від Господа, скаже мені: проповіднику, навіщо ти переконав мене бути справжнім християнином? Але я побоююся, щоб багато хто з тих, хто стоїть ліворуч від Нього, не засипав мене докорами; я боюся, що, коли вони почують страшні слова: «Ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, приготовлений дияволові й ангелам його», — вони, звернувшись до мене, з розпачем скажуть: «Проповіднику, проповіднику! Чому ти так мляво вмовляв нас стати справжніми християнами? Якби ти наполегливіше переконував нас зробити це, ми були б спасенні!»”
Ще раз повторюю, ніколи я не забуду цих слів!»