Сіється насіння.
UK · Українська ▾
РусскийDeutschУкраїнська
Сіється насіння · матеріал 71 із 1000

Будь вірний до смерті — історія № 71

Яків Левен, упорядник · видання 2001 року · с. 37

Після війни неподалік Воркути ми будували нову шахту. У нашій бригаді працювали двоє вірян. Щонеділі ці брати відмовлялися працювати, за що їх часто й жорстоко били. Вони вже побували в багатьох таборах: їх перекидали з одного до іншого, бо ніхто не хотів їх приймати. І новий начальник табору вирішив із ними покінчити.

Однієї неділі, коли віряни знову відмовилися працювати, в’язні побачили, що при охороні замість двох вівчарок було шість, до того ж голодних. Начальник наказав братам вийти зі строю. В’язні затамували подих. Усі знали, що це означає.

Обидва брати вийшли зі строю й рушили через ворота в тундру. Попереду йшов старий, за ним юнак. На вірян спустили голодних собак. Почувши, як ті їх наздоганяють, важко дихаючи й скрегочучи зубами, брати зупинилися й повернулися до них. Склавши руки в молитві, вони підвели обличчя до неба. День був похмурий, і нічого, крім хмар, не було видно.

Кожен знав, що за кілька секунд собаки наздоженуть братів і роздеруть їх. Багато в’язнів затулили обличчя руками.

Та що це? Добігши до братів, голодні собаки раптом кинулися вбік і закружляли довкола. Потім розгубленість минула, і злий гавкіт змінився радісним скавулінням. Виляючи хвостами, собаки плазували довкола братів, а тоді почали лизати їм ноги. Щойно стихли гавкіт і скрегіт зубів, в’язні почули, як обидва брати співають християнський гімн. В’язні й навіть деякі охоронці з острахом почали хреститися. Багато хто плакав.

Зблідлий начальник табору мовчки пішов. Нарешті один охоронець свистом покликав собак назад, а братам звелів повернутися до строю.

«Тієї миті, — пише очевидець, — я зрозумів, що є Сила, могутніша за будь-яку земну силу. У ті дні багато в’язнів увірували в Господа, і я серед них».

Усі матеріали за темою «Будь вірний до смерті»