Король Англії Генріх VIII лежав на смертному ложі. Тоді до кімнати вмираючого прийшов його вірний друг, відомий придворний блазень. Придворних блазнів того часу вважали найрозумнішими людьми.
— Друже, мені зараз треба йти, — сказав король.
— Куди? — запитав блазень.
— Цього я не знаю.
— Коли ти повернешся?
— Я ніколи не повернуся.
— Хто йде з тобою?
— Ніхто.
— Чи є в тебе гроші?
— Ні.
— Як довго ти думаєш залишатися там, куди йдеш?
— Назавжди!
— І більше ти нічого не знаєш? — запитав блазень.
— Ні, — відповів король.
— Я гадав, що я найбільший дурень, але ти, королю, ще більший дурень, бо йдеш і не знаєш куди й навіть не маєш провідника!
Якщо Ісус Христос — наш Спаситель і Господь, то ми знаємо, куди йдемо, бо Він сказав: «Я йду приготувати вам місце» (Ів. 14:2).
І ми знаємо, з Ким ідемо. Він веде нас за руку, бо сказав: «Ніхто не вихопить їх із Моєї руки...» (Ів. 10:28).