Якось пізно ввечері до євангельського місіонера в Південній Африці прибіг чоловік із племені бечуанів, захеканий від швидкого бігу, з Новим Завітом під пахвою.
— Мушу запитати тебе про одну річ, про яку ми сперечалися в селі, — сказав він. — Скажи, чи знали святі мужі, які написали цю книгу, що у світі є бечуани?
— А чому ти про це питаєш? — поцікавився місіонер.
— Ось дивись, мені здається, вони знали про нас, — продовжив темношкірий чоловік, — бо в цій книзі названо кожен гріх, що є в серцях бечуанів. Тому люди в селі не хочуть слухати нас, коли ми читаємо з цієї книги. Вони кажуть, що ми «вивертаємо їхні нутрощі назовні»...