Кілька пасажирів їхали разом. Один із них намагався розважити товариство розмовою проти Біблії. Він висловлював свою ненависть до неї й усіляко намагався виставити її на посміховисько.
— Що ж до її пророцтв, — зауважив він між іншим, — то їх, звісно, написали вже після того, як сталися події, про які в них ідеться.
— Це не так, — заперечив один із пасажирів, який досі мовчав. — Дозвольте навести принаймні одне пророцтво, яке є винятком із того, що ви стверджуєте. Апостол Петро сказав: «...Передусім знайте, що в останні дні з’являться зухвалі насмішники, які чинитимуть за власними пожаданнями...» (2 Пет. 3:3). А тепер пропоную товариству поміркувати, чи не справджується це пророцтво вже сьогодні, та ще й через довгий час після того, як його написано?
Хіба не добре так вивчати Письмо, щоб уміти кожному відповісти вчасно й доречно? Доречно сказані слова — наче золоті яблука в срібних посудинах (Притч. 25:11).