Розповідають про одну віруючу глухоніму жінку, яка вміла читати й писати. Вона не пропускала жодного богослужіння й завжди поводилася так, ніби уважно слухала Боже Слово.
Якось хтось запитав:
— Яка користь цій глухонімій жінці сидіти на зібранні, коли вона нічого не чує?
— Вона нічого не чує, зате все бачить і розуміє, — відповіли йому.
А коли про те саме запитали саму жінку, вона розгорнула Біблію, знайшла потрібне місце й дала прочитати:
«Одного просив я в Господа, одного лише шукаю: щоб перебувати мені в Господньому домі по всі дні мого життя, споглядати Господню красу й відвідувати Його храм...» (Пс. 26:4).