Моя мати багато часу проводила в молитві. Ми, діти, часто прокидалися вночі, чуючи, як вона молилася зі сльозами. Коли ми виросли, вона розповіла нам, чому так багато молилася.
«Одного разу мені наснилося, що переді мною стояла величезна стіна з каменів різного розміру. Та, на свій подив, я помітила в стіні порожні місця. Поруч зі мною стояв ангел. Я запитала його, чому в рядах кладки є порожні місця. “Цю стіну зведено з твоїх молитов. На небесах вони складаються в будівлю, що не старіє, а порожні місця в стіні — це твої молитви, яких бракує”, — відповів ангел. І я зрозуміла, як важливо молитися вголос не лише вдома, а й на богослужінні».
Ще за життя вона побачила, як усі її діти навернулися до Господа.
«Невпинно моліться» (1 Сол. 5:17).