«...І прапор його наді мною — любов» (Пісн. 2:4).
У госпіталі сестра милосердя принесла солдатові на сніданок варене яйце.
— Надто круто зварене, — сказав хворий і відсунув його.
Сестра пішла так спокійно, наче солдат подякував їй... Невдовзі вона повернулася з другим яйцем і лагідно запропонувала його хворому.
— Воно недоварене, — невдоволено пробурчав хворий.
Сестра пішла, анітрохи не змінившись на обличчі, й прийшла втретє, тримаючи в руках горщик з окропом, сире яйце й годинник.
— Візьміть, любий, — сказала вона. — Тепер у вас під рукою все, що потрібно, щоб зварити яйце так, як вам хочеться...
— Покличте проповідника, — раптом сказав солдат і підвівся на ліжку.
Сестра здивовано глянула на нього, бо досі юнак рішуче відкидав розмови про Євангеліє.
— Я хочу поговорити з проповідником... Якщо на землі є такий ангел терпіння, як ви, то я тепер вірю, що й на небі є милосердний Бог, — відповів він на німе запитання сестри.