Одному селянинові дісталася в спадок стара Біблія іспанською мовою. Він не міг її читати й не знав, що з нею робити. Раптом згадав, що в його місцевості живе мексиканська родина. Він пішов до цих людей і постукав у двері. Йому відчинив батько численної родини. Селянин сказав:
— У мене є для вас подарунок: Біблія іспанською мовою. Ви зможете її читати. Ось, візьміть її.
— Ґрасіас, ґрасіас (дякую)! — відповів мексиканець.
Минув час, і селянин забув про цей випадок. Та одного разу він почув стукіт у двері, а коли відчинив, побачив на порозі мексиканця, якому колись подарував Біблію.
— Пам’ятаєте, ви дали нам Біблію? — запитав мексиканець. — Ми читали її й тепер спасенні, бо прийняли Господа Ісуса Христа. Тут сказано, що віруючі мають прийняти хрещення, і я прийшов довідатися, чи можу я разом із родиною прийняти водне хрещення.
Цю справу доручили пасторові місцевої громади, який і звершив над ними обряд хрещення.
Згодом у домі мексиканця сталася пожежа. Сусіди, які зібралися допомогти, бачили, як він побіг до палаючого будинку й вискочив звідти з Біблією в руках, радіючи, бо вона була Божим Словом і його вічним скарбом.
Письмо завжди діє на людські душі надприродним чином. Таке Боже Слово: «Трава засихає, цвіт в’яне, а слово нашого Бога пребуде повіки».