В Індії одного чоловіка звинуватили в тому, що він украв вівцю. Його привели до судді разом із обвинувачем. Суддя звелів привести вівцю, а тоді наказав кожному — обвинуваченому й обвинувачеві — покликати її.
Чоловік, який звинуватив іншого в крадіжці, довго кликав вівцю, але вона навіть не повернула голови на його поклик. Потім вівцю покликав обвинувачений. Він покликав її тим самим голосом, яким кликав завжди, і вівця одразу підняла голову, забекала й побігла назустріч господареві.
Суддя відразу зрозумів, кому належала вівця. Обвинуваченого виправдали.
«Вівці Мої слухаються голосу Мого», — сказав Христос.