У юності я жив неподалік від м’ясної крамниці, де часто забивали худобу. Корови мукали, свині верещали. Від цього здіймався дуже неприємний галас. А з вівцями було інакше. Вони спокійно йшли на заклання. Мене охоплює жах, коли я згадую, як худобу прив’язували мотузками. Потім гострим ножем вівцям різали горло, кров витікала, а вони не видавали ані звуку.
Пророк Ісая звістив за століття до розп’яття Христа: «...Як вівцю, Його вели на заклання, і як ягня мовчить перед тим, хто його стриже, так і Він не відкривав уст Своїх» (53:7).
Так, Його було зранено за наші гріхи й замучено за наші беззаконня.