Якось до поселення білих людей зайшов старий індіанець, щоб попросити їжі. Сталося це в першій чверті минулого століття у США. Він жадібно їв поданий йому хліб. Поки він тамував голод, білий чоловік, який його прийняв, помітив маленький мішечок на шиї в індіанця й запитав:
— Що там?
Індіанець відповів, що то талісман, який йому дали в молодості. Він розкрив мішечок, дістав звідти папір, що сильно вицвів від часу й лиснів від бруду, та подав його господареві. Виявилося, що це був документ про звільнення зі служби в армії США, який давав право на пристойну пенсію і загалом на життя в достатку. Документ підписав особисто генерал Вашингтон. Отож кілька десятиліть індіанець носив із собою документ, який одразу взяли б до виконання, якби він пред’явив його владі. Натомість старий індіанець блукав і жебракував, не маючи ні їжі, ні даху над головою.
Як же це справджується в житті багатьох Божих дітей, які постійно бідують, проводячи життя в безрадісній духовній пустелі. Нехтування Божим Словом і невіра в Нього роблять людей такими самими «жебраками-мільйонерами», яким був старий індіанець.