У Білому домі у Вашингтоні зберігається зібрання незвичайних листів. Серед них є лист, який у вересні 1895 року одна дівчинка написала президентові Стівену Клівленду: «Шановний пане президенте! Мене мучить сумління. Два роки тому я використала дві поштові марки, які вже були на інших листах. Досі я не усвідомлювала своєї провини, а тепер цей учинок мучить мене вдень і вночі. Будь ласка, пробачте мені. Мені тоді було тринадцять років. Додаю гроші за марки». Президент відповів коротко: «Пробачаю. Спіть спокійно».
Так, у прощенні — радість, а в спілкуванні з Богом — торжество.