«Устань, візьми свою постіль і ходи!..» (Ів. 5:8).
Пригнічений тягарем душевних переживань, самотній і глибоко нещасний чоловік ішов безлюдною дорогою в Англії. Ішов, аж поки, геть знесилений, не зупинився й не притулився до чужого паркану. Стоячи там, він випадково почув голоси двох дівчат по той бік паркану. Вони говорили про проповідь, яку почули того дня. Одна сказала:
— Я вперше слухала цього проповідника, та його слова дуже мене підбадьорили. Не можу забути одного його вислову. Розповідаючи, як Христос зцілив паралізованого, він додав: «Світ склав своє прислів’я: “Як постелиш, так і виспишся”. Та Спаситель, незмірно більший за світ, каже інакше: “Візьми свою постіль і ходи! Прощаються тобі твої гріхи!..”»
Змучений і зневірений чоловік по той бік паркану теж прийняв серцем благодатні слова Христа, і Божий Дух зняв із бідного подорожнього тягар, який його гнітив.