Якось місіонер говорив про вічне життя. Та один язичник глузливо заперечив:
— Різниці немає. Коли приходить смерть, помирають обоє — і християнин, і язичник.
— Послухай, друже, ти бачив дім губернатора? — запитав місіонер.
— Бачив…
— Що є на верхньому поверсі?
— Там усе гарне й розкішне…
— А внизу?
— В’язниця.
— Правильно, — погодився місіонер. — Нагорі покої губернатора, а внизу в’язниця для злочинців. А чи помітив ти, що за брамою цього дому дороги розходяться? Губернатор іде нагору, а в’язні — вниз. Так і з нами: є одна брама — смерть, крізь яку всі ми мусимо пройти. А тоді дороги розходяться: справжні християни йдуть «нагору», до небес, а нечестиві — у «безодню».