Дванадцятирічного хлопчика віддали до училища. Удома мати привчила його щовечора ставати навколішки біля ліжка й молитися. У гуртожитку він оселився разом із сорока учнями. Деякі з них були неслухняними й зухвалими. Та хлопець не боявся: серед загального галасу він спокійно ставав навколішки біля ліжка й молився.
«Погляньте на цього фарисея!» — гукнув якось один із хлопців і кинув у нього подушкою. Решта зробила те саме: сорок подушок полетіли в хороброго юного християнина. Та він закінчив молитву й мовчки ліг спати.
Так тривало багато днів. Нарешті хлопці, яких удома теж учили молитися, набралися відваги й один за одним наслідували новачка.
Не минуло й місяця, як гуртожиток щовечора перетворювався на молитовне зібрання. Ось у чому секрет того, що цей стійкий хлопчик згодом став великою людиною.