Ніколи не забуду, що якось сказав Георг Мюллер людині, яка запитала його, як найкраще набути міцної віри. «Єдиний шлях до міцної віри, — відповів цей муж віри, — пройти через великі випробування. Я навчився вірити, залишаючись непохитним у найтяжчих випробуваннях».
Яка правда! Уповання потрібне саме тоді, коли все довкола руйнується.
Дорога душе, ти не усвідомлюєш, якою цінною є нагода, що випала тобі тепер. Якщо ти переживаєш велике горе, то саме ці обставини можуть зміцнити твою віру, якщо ти не піддасися спокусам. У ці тяжкі дні Господь навчить тебе, як користуватися владою Його престолу, щоб досягти того, чого досі не вдавалося.
«Не бійся, тільки віруй!» А якщо страх долає тебе, зведи очі до Господа й скажи: «Коли мені страшно, я на Тебе уповаю». І ти ще подякуєш Богові за школу смутку, яка стала для тебе школою віри. Міцна віра народжується у великих випробуваннях. Усі великі реформи, корисні відкриття й духовні пробудження постають із праці, сліз, чувань і пролитої крові чоловіків і жінок, чиї страждання були муками народження цих здобутків. Коли має постати Божий храм, на Давида чекають численні випробування. Коли Євангеліє Божої благодаті має звільнитися від юдейських передань, Павлове життя минатиме «в муках народження».