Проповідник Р. Харіс одного разу проповідував в’язням у тюремному таборі.
Коли чоловіки розсілися, один із них піднявся на поміст, щоб представити проповідника. В’язень почав так: «Кілька років тому в невеликому селищі штату Джорджія жили два хлопчики. Вони разом ходили до школи, разом гралися й разом відвідували недільну школу та церковні богослужіння. Свого часу один із них перестав відвідувати недільну школу й церкву, пояснюючи свою поведінку тим, що вже “переріс цю дитячу забаву”. Другий із хлопчиків продовжував брати активну участь у церковному житті, бо відчував у цьому потребу й духовну користь. Той хлопчик, який не залишив церкви, сьогодні вранці буде нашим проповідником, а той, який залишив, представляє вам цього проповідника».