Наш обов’язок — бути вдячними передусім Богові, а потім і людям.
Розповідають, що одна заможна жінка приїхала до міста за покупками зі своїм маленьким сином. Залишивши хлопчика в кареті, вона зайшла до крамниці. Коні, злякавшись міського гамору, вихором помчали, везучи із собою хлопчика. Побачивши це, один чоловік кинувся їм назустріч і насилу зупинив коней, та сам опинився під каретою. Помираючи в лікарні, чоловік чекав, коли його навідають ті, заради кого він пожертвував життям. Та мати й син, щасливі, що хлопчик урятувався, навіть не згадали про свого рятівника. Не прийшли вони й на його похорон.