Сіється насіння.
UK · Українська ▾
РусскийDeutschУкраїнська
Сіється насіння · матеріал 535 із 1000

Запізно! — історія № 535

Яків Левен, упорядник · видання 2001 року · с. 211

Одного разу лікаря покликали до хворого. Він застав юнака зовсім безпорадним.

— Лікарю, я не хочу, щоб ви мене обманювали. Хочу знати правду. Моє становище дуже серйозне? — запитав хворий.

Оглянувши його, лікар відповів:

— Мені дуже шкода, але, боюся, становище критичне.

Юнак здригнувся:

— Отже, зрештою я змарнував нагоду!

— Яку нагоду? — запитав лікар.

— Я змарнував нагоду здобути вічне життя. Я відкладав рішення піти за Ісусом, хоч увесь час мав намір колись піти за Ним! Я гадав, що маю вдосталь часу, й не поспішав сповідувати Його.

Лікар, який був віруючим, порадив:

— Але ще не зовсім пізно... Благай Господа помилувати тебе.

— Ні, — заперечив юнак. — Я завжди зневажав тих, хто каявся перед смертю. Це жалюгідні боягузи. Та я чекав надто довго й зрештою змарнував нагоду.

Лікар провів більшу частину дня біля ліжка вмираючого, намагаючись привести його до Ісуса. Та юнак рішуче відмовився й відійшов із цього світу з тими самими словами на вже холодних устах:

— Я змарнував нагоду!

Письмо свідчить: «Ось тепер сприятливий час, ось тепер день спасіння» (2 Кор. 6:2). Так говорить Святий Дух: «...Нині, коли почуєте Його голос, не закам’яніть серцями...» (Євр. 3:7–8).

«Отож, залишивши позаду часи незнання, Бог нині наказує всім людям повсюди покаятися...» (Дії 17:30).

Усі матеріали за темою «Запізно!»