Одного разу мені наснилося, що я йшов із Христом уздовж морського берега, а перед моїми очима, наче у фільмі, промайнуло все моє життя. Я бачив свої сліди, а поруч — сліди Христа. Коли перед нами промайнула остання картина, я озирнувся й побачив, що подекуди на піску видно лише одну пару слідів. Вони припадали на найтяжчі миті мого життя. Я не міг цього зрозуміти. Повернувшись до Христа, я сказав:
— Коли я пішов за Тобою й віддав Тобі все, що мав, Ти обіцяв завжди бути поруч. А тепер у найтяжчі хвилини мого життя я бачу лише свої сліди. Чому Ти залишав мене саме тоді, коли я так відчайдушно потребував Тебе?
Христос узяв мене за руку й сказав:
— Я ніколи не залишав тебе самого, тим більше в ті хвилини, коли ти втомлювався й потребував допомоги. Сліди, які ти бачиш, не твої, а Мої. У ті тяжкі миті Я ніс тебе на Своїх руках.