Сіється насіння.
UK · Українська ▾
РусскийDeutschУкраїнська
Сіється насіння · матеріал 347 із 1000

Добрий Пастир і Його отара — історія № 347

Яків Левен, упорядник · видання 2001 року · с. 129

Є легенда про одного царя, який вирішив жити серед свого народу, як жили прості люди. Знявши вінець і царське вбрання, він перевдягнувся в одяг простого селянина. Залишивши палац, цар пішов до одного села й постукав у перші ж двері.

— Чи можете ви мене нагодувати й прихистити? — запитав цар. — Я віддячу вам своєю працею.

Жінка подумала: «Чоловік, здається, дужий і до роботи здатний. Піду спитаю чоловіка, гадаю, він погодиться». Так і зробила: побігла й незабаром повернулася.

— Мій чоловік згоден вас прихистити, але вам доведеться багато працювати, — сказала вона.

Цар погодився й став помічником господаря. День у день він працював із ним та іншими селянами. Ніхто не впізнав у ньому царя.

Одного разу до села прийшли царські воїни й почали шукати чоловіка, який украв виноград із царського виноградника. Виявилося, що то був селянин, до якого найнявся працювати цар.

— Навіщо ви його заарештували? — обурився цар. — Що ж він зробив?

Воїни, не впізнавши в бідному робітникові свого царя, грубо відповіли:

— А тобі яке діло? Цей чоловік — злодій і заслуговує на покарання!

Та раптом, на превеликий подив воїнів, цар відповів:

— Я йому прощаю, а якщо він щось украв, я заплачу.

Солдати засміялися:

— Хто ж ти такий? Як ти можеш простити злодія? Лише цар має таку владу.

— Я — цар, — спокійно відповів він.

Воїни зареготали ще дужче.

— Ти — цар? Ну, то доведи нам!

Спокійно дивлячись на них, цар вийняв із кишені перстень і показав їм. І справді, це царський перстень, він — цар! Він має повне право простити селянина й сплатити його борг. Жах охопив усіх присутніх. Вони впали перед царем навколішки й низько йому вклонилися.

Усі матеріали за темою «Добрий Пастир і Його отара»