Один легковажний юнак жив розпусно й залазив у борги. Щоб сплатити їх і далі вести розгульне життя, він почав привласнювати гроші на роботі. Так він опускався дедалі нижче. Сума вкраденого зрештою стала такою великою, що більше брати гроші було неможливо. Його могли викрити будь-якої миті. Юнака охопив розпач, і він вирішив накласти на себе руки.
Він вийшов із дому. Дорога вела повз церкву, де саме тривало богослужіння. Йому захотілося зайти й послухати. Проповідник читав із книги Йова: «Та ось іду вперед — і немає Його, назад — і не знаходжу Його. Чи діє Він ліворуч — не бачу, чи ховається праворуч — не помічаю…» Раптом проповідник урвав читання й вигукнув: «Але ж, Йове, Йове! Чому ти не дивишся вгору?»
Ці слова з Божою силою закарбувалися в серці юнака. Йому здавалося, що залишився єдиний вихід — самогубство. Тепер він почав звертати погляд угору, до Бога та Його благодаті, яка може допомогти там, де людської допомоги вже немає. Слова проповідника стали переломом у його житті. Через них він знайшов Ісуса Христа, свого Спасителя. Він одержав прощення гріхів, а потім Господь допоміг йому вибратися з боргів і розплутати грошові справи. Раніше він шукав щастя в нечестивих розвагах і гріхові, а тепер знайшов його в Христі та Його Слові.