Якось Джон Веслі проповідував групі аристократів, які зібралися в родовому замку. Згодом друзі запитали його:
— На який вірш Писання ви проповідували? Мабуть, на той, де сказано «гадюче поріддя»?
— Ні, — відповів великий реформатор. — Я обрав цей вірш: «Ось Агнець Божий, що бере на Себе гріх світу».
Веслі знав, що аристократи, як і всі інші люди, є грішниками, тож потребують зцілення більше, ніж осуду.