Одна мавпа побачила, як її господар пив горілку, і, наслідуючи його, теж напилася. Наступного дня її знову хотіли напоїти, щоб потішитися її кумедними гримасами. На суворий поклик господаря мавпа вийшла з найтемнішого закутка клітки. Вона трималася рукою за голову, даючи зрозуміти, що та болить… Коли господар спробував пригостити її ковтком горілки, мавпа вмить видерлася на дах будинку. Її кликали, та вона не зрушила з місця. Господар схопив рушницю й прицілився. Тоді мавпа забігала, але тільки для того, щоб сховатися за димарем…
Коли люди теж полізли за мавпою на дах, вона забралася в димар. Краще вже було закоптитися й засмажитися, ніж пити горілку.
Після цієї відчайдушної боротьби мавпа прожила ще дванадцять років, а її господар згубив себе алкоголем.
Хто винесе з цього урок для себе?